Відкритий виховний захід «Відлуння рудого лісу в жовтій воді»

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕПАРТАМЕНТ ОСВІТИ І НАУКИ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ

Державний професійно-технічний навчальний  заклад

«Західно-дніпровський центр професійно-технічної освіти

Відкритий виховний захід

«Відлуння рудого лісу в жовтій воді»

Присвячення річниці ядерної катастрофи на Чорнобильській АЕС

                                                                                                   Автор  розробки виховного заходу

Викладач фізики

Анциферова О.П.

2017 р.

Тема: провести відкритий виховний захід, присвячений черговій річниці трагедії, що сталася на Чорнобильській атомній станції.

Мета: досягти розуміння того, що сталося на Чорнобильській атомній станції, наслідки цього лиха; розповісти про людей, які здійснили подвиг в ліквідації наслідків аварії, які будуть завжди пам’ятати наші нащадки; презентувати книгу, яка розповість про сміливих і чесних жовтоводців, що не були сторонніми глядачами в ту страшну годину, а приймали активну участь в ліквідації. Розвивати в учнів потребу будувати, створювати, відроджувати заради України, виховувати почуття сприймання чужого болю як свого, загальнонародного горя – як особистого, почуття любові до людини, до землі, до держави, почуття поваги і пам’яті до трагічних сторінок України.

Обладнання: відео фрагменти, презентація книги «Відлуння рудого лісу в жовтій воді»

Пам’ятати - одже діяти

Етапи проведення заходу:

І етап  - повідомлення

Вчитель:

Навряд чи знайдеться в Україні людина, що не чула б про Чорнобильську трагедію та горезвісну зону відчуження. Ці словосполучення стали синонімами екологічної катастрофи, і викликають в людей свідомий та несподіваний жах перед негасимою та нечутною радіаційною чумою. Протягом 30 років страх не змінився, він приймає нові форми. Річниця аварії триває важко і неприємно, проте потребує праці кожного дня, контролю ситуації навколо четвертого блоку АЕС, та запобіганню рецидивів. Трагедія вразила мільйони людей не лише в Україні. Якщо радіаційний фон був підвищений навіть у Канаді, чим стривожили увесь цивілізований світ засоби масової інформації, то питання, що відчула Європа? Про це багато написано та сказано, але й досі ніхто не узагальнив інформацію, ми замало знаємо про стан довкілля, про вплив давнього вибуху на здоров’я людей. Чи винесло людство якийсь урок з недавньої трагедії. Дуже хотілося б вірити, що ніколи більше на нашій землі не гулятимуть радіаційні вітри, не будуть гинути люди, не хворітимуть діти. На протязі 5 років в день коли сталося лихо я презентую книгу «Відлуння рудого лісу в жовтій воді», яка не довідка містечкового рівня, а справжня картина подій на місцях та реалії подій зовсім не давніх. Сьогодні, вивчаючи все, ми розуміємо прояву поваги до героїв, які собою затулили всіх нас від некерованого атому.

Демонстрація документальної стрічки « Чорнобиль 30 років потому» (https://www.youtube.com/watch?v=5cxemjRWIq0)

ІІ етап – обговорення

1 учень – Читає вірш Якова Соломко  «Апрельской ночью»

Десятки лет,

                 Да что там – сотни,

Несли нам весны птичью трель,

И вот средь ночи Преисподней

Оборотился вдруг апрель….

2 учень - доповідь: « Зі сльозами на очах і довгим шлейфом гіркоти полині »

Кожного року вся Україна 26.04. згадує лихо, яке її спіткало – катастрофу на ЧАЕС у якій відразу загинула 31 людина, 130 тисяч осіб одержали значні дози радіації, важкими елементами було забруднено 3,5 млн. га сільськогосподарських земель, 1,5 млн. га лісових насаджень у ряді районів України, Білорусії, Росії. І тоді в бій пішли люди, щоб робити те, що не змогли роботи. Ми знаємо про те лихо все, але чи були зроблені висновки з цього? На це відповість трагедія Фукусіми. Ми молоде покоління ніколи не повинні забувати героїзм пожежників, будівельників, учених, медиків, військовослужбовців. Місто Жовті Води особливе місто, тому що розвиток регіону був пов'язаний із здобуванням уранової руди. І що таке радіоактивне випромінювання знає кожний мешканець. Але ми тут живимо, навчаємося і любимо своє місце. Як розповідає історія 1880 ліквідаторів із нашого міста стояли пліч-о-пліч перед лицем невидимого ворога. Їхній подвиг назавжди записано до літопису людської мужності.

ІІІ етап

Презентація книги « Відлуння рудого лісу в жовтій воді».

Документально – публіцистичне видання «Роль жовтоводців у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС».

Минуло 30 років відтоді, коли на Чорнобильській АЕС сталася найстрашніша в минулому столітті ядерна катастрофа. Ми зазнали негативних наслідків, що не мають аналогів. Чи винесло людство якийсь урок з недавньої трагедії? В книжці автори шукають відповіді саме на ці запитання і показали, що сучасники й досі пам’ятають , і це буде проявом поваги до героїв, які собою затулили всіх нас від некерованого атому. Автори книги не вважають її за довідку містечкового рівня. Адже не склавши картини подій на місцях, ніколи не створиться реалії подій зовсім недавніх, та не «розкопаних», образно кажучи, мов скіфські кургани а ареалах сьогодення.

Тому пам'ять, що увібрала багато особистих і загальнонародних трагедій, так само, як і героїзм ліквідаторів незмінно супроводжуватиме нас, застерігаючи людство від помилок і небезпек на його шляху.

 

Є така професія – захищати Батьківщину.

 

Книга, яка нікого не залишила байдужими

«Союз Чорнобиль України м. Жовті Води» - авторський проект міської громадської організації за сприянням голови правління Всеукраїнської асоціації «Афганці Чорнобиля» Рябеки О.Г.- народного депутата

 України.

Звичайне місто, яких багато на Україні. На сучасному етапі воно багатьом відоме.

Кажуть, що це місто, де люди ходять по « урану». Так, екологічно

 -  це місце забруднене, але ми любимо його і, коли відбулося лихо на ЧАЕС – 900 жовтоводців в перші дні лиха були першими ліквідаторами аварії

В Жовтих Водах Стоїть пам’ятний знак афганцям і чорнобильцям.

Це символічно, тому що люди були на війні. Поряд з обеліском є дошки пам’яті, де прізвища вигравірувана в мармурі. Кожен рік тут збираються ті, хто ніколи не забуде

часи страху, невпевненості, небезпеку за своє життя.  Пам'ять людей назавжди!

Мужні люди! Вони пам’ятають все.

Їх залишилося 900. Проходять роки. А біль не вщухає, тривога не полишає людей, пов’язаних скорботним часом ядерного апокаліпсиса. Страшну спокуту понесуть за нас наші діти, онуки і правнуки. Настав час усій громаді рятувати наше майбутнє, майбутнє нації, майбутнє Землі. А поки що – не заживає чорнобильська рана.

Дякую всім, хто брав участь у підготовці та проведенні години.